Яблуня декоративна червонолиста ягідна. 0.5 л. (Анонс).

Лише розсадив сіянці в контейнери. Маємо зачекати деякий час. Зніму мітку "Анонс" буде  в доступі до замовлення.

Яблуня ягідна^[1][2] або яблуня сибірська^[3][2] (лат. Malus baccata) — листопадное дерево, вид роду Яблуня (Malus) сімейства Рожеві (Rosaceae).

Вміст

• 1Ботанічний опис
• 2Розширення й екологія
• 3Значення та застосування
• 4Класифікації
• 5Примітки
• 6Літура
• 7Ссылки

Ботанічний опис

[правити | править код]

Яблуня ягідна в Ухте, Республіка Комі

На півдні Хабаровського краю дерева до 8-10 м висоти та до 15-25 см у діаметрі; зрідка трапляються екземпляри до 15-17 м висоти; в північних районах — низькорослі деревці, часто кущоподібної форми. Кора темно-сіра, стара — розтріскна, на молодих пагонах — червонувато-бурю. Крона щільна, округла^[3].

Листя яйцеподібні або короткоеліптичні, 2,5-8 см довжини й 3-4 см см ширини, загострені, місько-пільчасті, смолоду по головній житлі злегка обвужені, потім голі^[3].

Цвітіння яблуні ягідної в Ухте, Республіка Комі

Квітки білі, зовні рожеві, 2-3 см у діаметрі, на кольороножках 3-4 см довжини, зібрані на кінцях укорочених пагонів у прості парасольки по 4-10^[3].

плоди (яблуко) майже кулясті, 0,7-1 см у діаметрі, з п'ятьма цвяхами, по парі насіння в кожному гнізді вишнево-червоні, — тверді^[3].

посилення й екологія

[правити | править код]

Цвітіння яблуні ягідної в Ухте, Республіка Комі. Єдиний різновид яблонь, що росте в районах, прирівнянних до Вкрайому Півночі. Цвітіння яблуні ягідної в Ухте, Республіка Комі

поширеність у Східного Сибіру, Забігалє, Далекому Сході. В Приморському краї в основному на півночі, а також в Ханкайск и Прикордонному районах, на прибережних наносах річки Поздовжній. В Хабаровському краї вниз по Амуру майже до Николаевска, трапляється біля озера Орель. В Амурської області річкою Зе підіймається до міста Зеї, по Селемже — до посівка феральського. Росте одиночно або групами в долинах річок, на островах та прилеглих підвалах. Вище 150—200 м над ур. м. майже не підіймається^[3].

Віддає перевагу багаті на бурі лісові^[3][4], досить вологі та добре дреновані ґрунти пологах схилів. Росте й на перегнійних глейко-підзолистих ґрунтах річкових долин. Має насіння, рідше — кореневими відприсками. Розводиться насінням. Добре (до 90 %) припасовується під час пересадки. Засухостійка. Стійка проти осінньо-весняних сонячних опіків стовбурів і хворобливого розтріскування кори^[3]. Найзимостійкіший у світі вид яблуні, витримує морози до -56 градусів у Бур'ятії^[5].

Сильно страждає, особливо в південних районах, від яблуневого цвітеду, кільчастого шовкопряда, яблуневої молі та інших шкідливих комах^[3].

Значення та застосування

[правити | править код]

Цвітіння яблуні ягідної в Ухте, Республіка Комі. Завдяки своїй морозостійкості цей вид яблунь використовується для декоративного оформлення північних районів, де інші різновиди яблуні вимерзають.

Якісна весняна медонос и пилценос. Чудово відвідується бджолами, що збирають пилок і нектар. Підрахунки в 1977 . показали, що на 1 м2 крони помістилося 24 бджоли. Продуктивність меду умовно чистими насадженнями — 10—30 кг/га^[4]. Пильцепродуктивність однієї квітки 3,7-7,3 мг. Пильца жовта, клейка^[6].

Деякі з різновидів застосовуються в озелененні і полізахисних волосіні. Сибірки вирізняються невибагливістю, високою врожайністю, низькозрощістю, проте господарсько-цінових сортів на основі однієї лише сибірської яблуні, без приваблення до схрещування великих форм інших видів, до цього часу не виділено^[7].

Яблуня сибірська використовується також у селекції морозостійких дрібноплідних сортів — крітів^[8].

З господарського погляду форми сибірок знайшли широке застосування як вегетативно розмножувані підвої для більш цінних сортів яблуні, вирощуваних у суворих кліматичних умовах^[7].

Головною ознакою належності будь-якої форми до яблуни ягідної є опалева в міру дозрівання плода чашечка, яка у всіх інших численних різновидів яблуні зберігається як чашолістиків^[7].