Смородина золотиста

Матеріал ізciave — вільної енциклопедії

Смородина золотиста
Квітуча рослина
Наукова класифікація
докладно Домен: Еукаріоти Варіант: Рослини Порядок: Камнеломколірні Родина: Крижовикові Рід: Смородина Тип: Смородина золотиста
Міжнародна наукова наукова назва
Ribes aureum Pursh
Синоніми
Chrysobotrya aurea (Pursh) Rydb. Chrysobotrya intermedia Spach Chrysobotrya lindleyana Spach Chrysobotrya odorata (H.L.Wendl.) Rydb. Chrysobotrya revoluta Spach Coreosma longiflora Lunell Coreosma longifolia Lunell Coreosma odorata (H.L.Wendl.) Nieuwl. Ribes flavum Berland. Ribes fragrans Lodd. Ribes longiflorum Nutt. Ribes palmatum Deshmukh Ribes tenuiflorum Lindl.

Смородина золотистаабо Сморо́дина золота (лат. Ribes aureum) — чагарник, вид роду Смородина (Ribes) сімейства Крижовикові (Grossulariaceae).

На півдні Росії та в Середньій Азії рослина має розмовну назву «чергель» (за назвою одного з сортів, що культивуються на території колишнього СРСР)^{[джерело не зазначене 1043 дні]}.

посилення й екологія

[правити | править код]

У природі ареал типу охоплює південно-західні райони Канади, центральні та західні райони США, північ Мексики. Рослина натуральналізувалася та культивується в Європі, Середньої Азії і на всій території Північної Америкина території Росії трапляється в європейської частини, на Кавказе, Алтайському краї и на Далекому Сході.

Рослина Негодостійка (на відміну від інших різновидів смородини), виносить засолинність ґрунту, морозостійка. Світлолюбно: під порожнистим сомкнутим насаджуванням спостерігається зрізання^[1].

Добре поновлюється порослю та відводами^[1].

Зверху вниз. Лист. Квітки та бутони. Листя в осінньому забарвленні та плоди

Ботанічний опис

[правити | править код]

Смородина золотиста — листяпадний чагарник заввишки 2-2,5 м. Втеча червоні, голі або дрібно обушені, маловітовізі щорічним прирістом 30-40 см. Корни потужні, що входять до ґрунту на глибину приблизно 1,5 м.

Листя черговізавдовжки приблизно 5 см, завширшки 6 см, в окресленні округло-почкові, з 3 глибокими тупими 2-3-зубчастими лопатями та клиноподібною основою, з обох боків голі.

Кисти 5-15-квітчасті, завдовжки 3—7 см, з великими приквітниками, які прямостояють. Квітки жовті, жовто-зелені, запашні, до 1,5 см у діаметрі, з трубчастим тонким гіпоантиєм (Ор., що утворилося внаслідок зростання кольороложу з квітковою трубкою завдовжки до 1 см; чашолістики під час цвітіння поширені, під час плодів прямостояні; лепестки вдвічі коротшими за чашолістики, на початку цвітіння мають таке ж забарвлення, як чашолістики, пізніше стають жовтогарячо-червоними або червоно-фіолетовими.

Ягоди кулясті, чорні або пурпурово-коричневі, у деяких сортів — прозоро-жовті, діаметром 6-8 мм, їстівні, з 2-26 семенами.

Квітить у майці, тривалість цвітіння — 15-20 днів. Плодоносить у жовтогарячі.

Із середини серпня густа листя набуває жовтогарячо-червоного, а до стебла багрово-кармінове забарвлення, яке залишається в такому вигляді до зими.

Господарське значення та застосування

В Європу завезена в першій половині XVIII століття як декоративна рослина. Пізніше була відлагоджена технологія щеплення на смородину золотисту інші види смородини та крижовик для вирощування їх у штамбовій формі та підвищення врожайності^[2]. Використовується для організації живих огорож, одиничних і групових посадок. В Узбекистані, Казахстані і деяких південних областях Росії обробляють як ягідну культуру з високими щорічними урожаюми.

Іван Мічурин від посіву насіння американського сорту «Крандаль» (англ. Crandall)^[3] виводить кілька сортів, зокрема «Сіянець Крандаля», який став одним із родоначальників сортів і елітних форм, виведених в інших науково-дослідних установах Росії, України та Узбекістана. 1930-1940 років смородина золотиста здобула досить широке поширення на півдні і південному сході Росії, включно з степовими районами Сибіру та Алтайського краю, а також північного Казахстану, у зв'язку з проведенням агролесомеліоративних робіт із боротьби ззоною і створенням волосінізахисних смуг^[4], як невибагливі до ґрунтових умов, сухостійкої культури^[5].

Смородина золотиста цілком придатна для посадки в захисні лісові смуги як ґрунтозахисний і ягідний чагарник не тільки на чорноземах, но и на темнокаштанових почвах. В захисні волосіні висаджують в одному-дворічному віці.Найкращі росте в опущених і під час опущених рядах.^[1].

Належить до числа гарних медоносных рослин. спостереження зроблені в 1973-1974 роки в умовах Псковської області показали середнє виділення 73,3 кг цукру на 1 гектар, а медопродуктивність 91,7 кг з 1 гектара посадок. Вибір нектара у помірно прохолодну та вологу погоду було краще, ніж у суху^[6]. Нектар містить до 60% цукру. Продуктивність нектару одним квіточкам 1 мг^[7].