Бирючина звичайна. Сеянці Н +/ - 10 см.

Ось що про неї пишуть в Інтернеті: Під час облаштування садової ділянки перед нами виникає питання вибору рослин, які можна використовувати для створення живих огорож, бордюрів, партерів, оформлення садових доріжок і квітників, а також рослин, з яких ми можемо власними руками створити різноманітні живі фігури за допомогою стриження. Якими ж властивостями мають мати ці рослини? Передусім, вони мають мати пишну густу крону з гілочками, що добре звисають, дрібним листям, бути досить невибагливими та морозостійким. Ідеальним чагарником для цієї мети в нашій географічній зоні, мабуть, є бірючина звичайна.  Чим для саду гарна бірючина звичайна? По-перше, південні та південнозахідні райони України для бірючини є ареалом її природного вирощування, тобто ця рослина прекрасно пристосована до наших кліматичних умов. По-друге, бірючина чудово переносить стрижку, яка робить чагарник тільки кращим, густішим та пишнішим. Адже недарма саме на бірючині радять навчатися мистецтва фігурної або, як її ще називають, топіарної стрижки. Навіть невміла рукавиця-початківця за всього бажання не зіпсує цей чагарник. По-третє, рослина дуже невибаглива та добре переносить міське середовище, а також витримує навіть суворі зими зі зниженням температур до -30 oС. На бірючині радять навчатися мистецтва фігурної або, як її ще називають, топіарного стриження. бірючина звичайна квітка бірючини ягоди бірючини, тож можемо зробити висновок, що цей аборігенний чагарник просто ідеальний для вищеперерахованих завдань! Ну а тепер познайомимося детально з ботанічним описом рослини. Бірючина звичайна (Ligustrum vulgare) — листяпадний чагарник заввишки до 5 м, належить до родини мастилових (Oleaceae). До речі, до цього ж сімейства належить і всіма улюблений бузок. Род Бірючина (Ligustrum) налічує майже 50 різновидів, серед яких є вічнозелені та напіввіковозелені, багато з яких недостатньо морозостійкі та не мають такого широкого застосування, як бірючина, звичайна, тому в цій статті всю увагу Зосередимо саме на цьому вигляді. У природному вигляді бірючина трапляється в південних і південнозахідних районах України та в Криму, на півночі Молдови, у південних районах Західної та Центральної Європи, на Кавказі, в Північній Африці, Ірані та ін. Природне середовище проживання бірючини — підлісок листяних лісів, дубові та грабові рощі, що говорить про її мінливість. Корнева система поверхнева, мочкова. Листя довгавато-загострені, шкірясте, темно-зелене зверху, світліші знизу, простіші, супроти. Природне середовище проживання бірючини — підлісок листяних лісів, дубові та грабові рощі, що говорить про її мінливість. У червні — липня цвіте невеликими запашними білими квітками, зібраними в метильчасті суцвіття. Аромат у бірючини дуже насичений, солодкуватий, дурманний, що приваблює масу метеликів і бджіл за весну. Плоди, які в народі часто називають «волячими ягодами», чорні, округлі та блискучі кісточки, дуже ефектні в осінній час. До речі, зловісна назва «волячі ягоди» збірної та належить до багатьох отруйних або несправжніх плодів. У бірючини вони дійсно отруйні, їх у жодному разі не можна їсти, але водночас ці ягоди містять багато корисних речовин і застосовуються в медицині, якщо підходити до цього питання грамотно й обережно. бірючина з іншими чагарниками бонсай з бірючини живова огорожа з бірючини В культурі бірючина існує вже давно, має кілька декоративних форм і сортів, серед яких є напіввікозелені та вічнозелені, розрізняються вони фарбуванням листя, формою крони — пірамідальною й плакучою. Найвідоміші форми бірючини звичайного Aureum — напіввічнозелений чагарник із золотистим листям. Росте повільно, досягає висоти 1 м. Не цвіте. Вимагає сонячного розташування, у тіні листя зеленіють і втрачають свою оригінальність. Морозостійкість нижча, ніж у вихідного вигляду. Зазвичай використовується для невисоких бордюрів і огорож заввишки не більш ніж 1 м, а також в одиничних і групових посадках. Може підмерзнути, бажано забезпечити повітряно-сухе укриття на зиму. Aureo-variegatum — середньорослий чагарник, його висота приблизно 1 м, листя строкатий, не цвіте. Зимостійкість сорту низька. Glaucum Albo-marginatum — чагарник із блакитним листям і сизою або білою облямівкою. Не цвіте. Зимостійкість низька, вимагає укриття. Vicari — чагарник зі щільною густою кроною заввишки до 1 м, напіввічнозелений. Листя завдовжки приблизно 6 см, широке, овальне, золотисто-жовте. До зимового листя набувають бронзово-фіолетовий відтінок. Зимостійкість слабка, вимагає укриття. Ligustrum vulgare Aureum Aure variegatum бірючина овальнолисна vikariy Найбільша практичне значення в Україні має різновидова бірючина Ligustrum vulgare, саме її найчастіше можна побачити на вулицях міст, у парках і на індивідуальних садових садових зонах. З декоративних форм у нас найчастіше вирощують бірючину Aureum, з якої можна сформувати невисокий бордюр або використовувати як солітер. Вирощування бірючини Вибір місця. Бірючина невибаглива, вона може рости практично на будь-яких ґрунтах, навіть важких і обідніх. Але, звісно ж, найкраще буде рости на добре дренованій і багатій поживними речовинами ґрунті. Єдина умова — ґрунт не має бути кислим. Рослина може як сонце, так і в півтіні. Під час вирощування строкатих форм потрібно пам'ятати, що їх оригінальне забарвлення в тіні нівелюється, і вони втрачають декоративність. Посадка. Дівчата перекопати на глибину штика лопати. Викопати ямки приблизно 60х60 см, на дно насипати шар щебеню 10-20 см, підготувати ґрунтову суміш, що складається з 3 частин дернової землі, 2 частин перегною й 1 частини піску. Якщо ґрунт кислий, то необхідно додати в посадкову ямку 100-200 г гашеного вапна або 300-500 г деревної золи. Встановити саженець на ґрунтовий пагорбик, розправити корінці, присипати ґрунтовою сумішшю. Полити рясно, замульчувати. Для створення живоплоту або бордюру саджанці висаджувати зручніше в траншею такої ж глибини та ширини. Для того, щоб надалі огорожі вийшла чіткою та симетричною, перед посадкою рекомендується туго натягнути мотузку, уздовж якої висадити саджанці рівною лінією з розрахунку 3 саджанці на один погінний метр. Для створення живоплоту або бордюру саджанці висаджувати зручніше в траншею. посадка живоплоту живоплоту з бірючини деякі особливості 1. Кустарник спочатку росте дуже швидко, потім його ріст різко сповільнюється. 2. Бірючина досить морозостійка та не вимагає укриття, але для надійності під кущі взимку рекомендується накидати сніг і більше. Навесні, під час танення ці снігові сутінки забезпечать чагарник необхідною вологою. У разі обмерзання верхніх пагонів рослина добре відновлюється впродовж наступного сезону. Догляд. Містить розпушування, прополку, поливання, підживлення й обрізання. Для зменшення трудовий по прополці не забувайте про мульчирування. Поливання. У регулярному поливі потребують лише молоді рослини до 2 років. А взагалі чагарнику сухостійкий, поливати потрібно рідко, але рясно. Зазвичай за сезон роблять 3-4 поливи по 10-40 л на одну рослину залежно від величини чагарнику. Підживлення. Бірючина, у принципі, може непогано рости й без них, але все ж краще навесні підгодувати її перегною (1 відро на 1 м2) і суперфосфатом (10 г на 1 м2). Осіннью добре підсипати деревну золу, бірючина це любить. Шкідники та хвороби. Бірючина досить стійка до хвороб, але під час вирощування на кислих ґрунтах хворіє на борошниста роса та плямистість. Щоб уникнути цих проблем, насамперед потрібно стежити за станом ґрунту та за потреби використовувати розкислювачі: гашену вапно, вапняк, доломітове борошно, деревну золу. Шкідники трапляються рідко, лише іноді можлива поява павутинного кліща, щитовок, трипсів, лій. Для боротьби з ними рекомендується оброблення рослин інсекто-акарицидами, як-от Балазо (біфентрин), Нурел-Д, Актелик, Фітоверм. Цікаво, що не надто приваблива місцевих комах-шкідників бірючина припала до смаку гусеницям тропічних метеликів, яких у нас розводять для естетичного задоволення. Наприклад, величезний і дуже гарний метелик Атлас вирощується саме на бірючині. Розміщення. Бірючина дуже легко розмножується. Робити це можна насінням, зеленими та здеревненими держаками, кореневими відприскуваннями, відводками, присмаками (для сортової холоші). Найпопулярніший і найпростіший спосіб розмноження — це держака. Приживаність держаків дуже висока та досягає 90%, і навіть майже 100% укорочення. Розміщення окресленими держаками: нарізати зрілі пагони діаметром 0,7-1 см і завдовжки 10-12 см. Помістити в субстрат — суміш дернової землі з піском у співвідношенні 1:1 для укоренення. Для досягнення високих результатів рекомендується попереднє оброблення держаків стимуляторами кореневіння, наприклад Корневином. Розміщення відводками: пригнути гілку до землі, попередньо зробивши невеликий надріз у корі, злегка прикопати та стежити, щоб ґрунт був постійно зволожений. Коли верхівка піде в зріст, отже, корінці вже утворилися. Наступного року рослину можна відокремлювати від материнської та висаджувати на постійне місце. Отже, купивши один раз саджанці, надалі ви самостійно можете їх розмножувати. Обрезка. Це важливий аспект вирощування, тому приділяємо йому особливу увагу. Якщо не підстригати бірючину та дати їй рости довільно, то згодом кущ матиме досить недбалий і лахматим. А оскільки вирощують її переважно для створення красивих огорож і топіарних фігур, то буквально відразу після садіння кущики потрібно формувати способом стриження й обрізання. Формувальне обрізання Стрижку найкраще робити в майці та 112. У перші 2 роки кінчики пагонів молодих рослин рекомендується підстригати або прищипувати. Завдяки цій простій операції ми даємо можливість рослині створити рясну зелену масу, стати густими та пишними. Вже з 3-го року життя можна братися до формувального обрізання за допомогою садових ножиць. На цьому пункті ми докладно зупиниться трохи нижче. Санітарне обрізання, крім формувального, періодично потрібне й санітарне обрізання. Її роблять ранньою весною, видаляючи підмерзлі та хворі гілки. Що ми можемо створити з бірючини способом формування обрізки? Живий паркан. Для того, щоб паркан мав гарний вигляд, знадобиться натягнута мотузка або дерев'яний каркас як трапеція, верхня частина якої трохи вже нижньої. Під час стриження куща його потрібно злегка завуживати до верху. Це робиться для того, щоб не оголяти нижню частину чагарнику. Обрізання краще починати знизу, так, щоб гілки вільно падали, спочатку потрібно вирівняти бічні сторони, а потім стригти горизонтальну поверхню. фігури з бірючини каріки з бірючини бордюр із бірючини Різні зелені фігури: шар, куб, півсфера та інші форми, їх починають формувати з 2-3-го року після саджання. Можна зробити форму «крапля на воді», коли нижня частина куща не закруглюється, а схожа на краплю на поверхні. Така фігура змориться оригінально на газоні або клумбі. Карікомі — своєрідні плавні форми в японському стилі, що схожі на валуни та хвилі. Таку обрізання ще називають обрізанням «волаками». Каріками дуже ефектно виглядають на газонах. Для створення карікомі висаджують близько один до одного кілька кущиків і дають їм зрости, а потім формують у формі неправильної форми живі зелені «хвилі». Отже, підсумуємо підсумки... 1. Бірючина звичайна — невибагливий витривалий чагарник, що росте в природних умовах в Україні. 2. Кустарник легко вирощувати та розмножувати власними силами. 3. Бірючина допоможе освоїти мистецтво стриження навіть тим, хто ще ніколи не тримає в руках садові ножиці. 4. За допомогою бірючини можна власноруч створити красивий живий паркан і мальовничі зелені фігури, які зроблять вашу ділянку оригінальною та неповторною. Тому не бійтеся й сміливо беріться до роботи! Як уже згадувалося вище, це можна робити навіть тим, хто має мало досвіду. Адже бірючина дуже добре переносить стрижку і зіпсувати її складно. Удачі!

Джерело: https://www.greenmarket.com.ua