Береза плакуча. У контейнерах Д12.

Що про неї пишуть: Береза бородавчаста або повисла
Betula pendula Roth
 

Синоніми: береза плакар, береза пендула, береза бородавчаста, береза звисна, береза біла, береза звичайна, береза таласська, Betula aetnensis Raf. ex J.Presl&C.Presl, Betula bracylepis V.N.Vassil., Betula cajeukaczve, Betametrii I.V.Vassil, Betula ellipticifolia V.N.Vassil., Betula etnensis Raf., Betula grandifolia Litv., Betula gummifera Bertol., Betula hippolyti Sukaczev, Betula hybrida Blom, Betula insularis V.N.Vassil., Betula kossogolica V.N.Vassil., Betula laciniata Wahlenb., Betula lobulata Kit., Betula ludmilae V.N.Vassil., Betula microlepis I.V.Vassil., Betula mongolica V.N.Vassil., Betula montana V.N.Vassil., Betula palmata Borkh., Betula platyphylloides V.N.Vassil., Betula pseudopendula V.N.Vassil., Betula talassica Poljakov, Betula tiulinae V.N.Vassil., Betula transbaicalensis V.N.Vassil., Betula tristis Dippel, Betula urticifolia (Spach) Regel, Betula uschkanensis Sukaczev, Betula verrucosa Ehrh., Betula virgultosa Fr. ex Regel, Betula vladimirii V.N.Vassil.
Береза повиста (Betula pendula Roth) — вид листяних рослин із роду Береза (Betula) сімейства Березові (Betulaceae). Уперше вигляд описує німецький ботанік Альбрехт Вільгельм Рот 1788 року в Tentamen Florae Germanicae 1: 405.

У природі трапляється у всій Європі (крім Піренейського півострова), у Північній Африці, у Передній і Центральній Азії. Утворює дрібноличні ліси по всіх кліматичних зонах (крім тундри). У гори підіймається на висоту 2100-2500 м над рівнем моря. Інтродукована у всьому світі в помірному кліматі.
 
Являє собою листопадне дерево 25-30 м заввишки, за діаметра 80 см. Живе до 120 років. Корнева система неглибока, але сильно розвинена (дерева схильні до вітрів). У молодих дерев кора коричневого кольору, у дорослих — біла, у старих — у нижній частині дула чорна, тріщинована. Деревина жовтувато-біла, щільна та важка. Гілки червоно-бурі голі, покриті численними густо розсипчастими смолистими жлицями-бородавочками (відсюда та назва береза бородавчаста). Молоді гілки повислі, крона не густа, гілкиста, гілочка симподіальне. Верхшеві та бічні бічні бічні нирки закладаються на пагонах поточного року влітку та розпускаються навесні. Нирочки сидячи, загострені, клейкі, покриті черепітчасто розташованими лусочками.

 
Листя чергове, від ромбійсько-яйцеподібної до трикутно-яйцеподібної форми, 3,5-7 см завдовжки й 2-5 см завширшки, основа широко-клиноподібна або майже зсічена, верхівка загострена, гладка, після розпускання клейкі, з двоякозубчастим краєм. Черешки голі, 0,8-3 см завдовжки.
 
 
Квітки дрібні, правильні, невзорні, роздільнополірі, зібрані в сидячі, повислі сережки, що ростуть на кінцях гілочок. Квітає до розпускання (або під час розпускання) листя. Чоловічі квіти на коротких кольороножках, розташовані по три (понад 1), дихазійно в пазухах червоно-бурих лусочок, утворюють на кінцях подовжених пагонів минулого року по 2-4 чоловічі сережки до 5-6 см завдовжки. Колоцвітник простий, одно- або дволистий.  Тичинок 2-4, вони з роздвоєними пильовиками протистоять листочкам навколоцвітника. Жіночі квіти без навколокольоровика, з 2 браконями, що зросли трилопатевою лускою, що криє. Зібрані по 5 в дихазії, ростуть на укорочених бічних пагонах і формують короткі, циліндричної форми зелені жіночі сережки. Під час дозрівання стають жорсткими та опадають разом із плодами. Гінцею утворено 2 зрослі плодолістиками. Зав'язь нижня, з 1 насіннязачатком. Рильці ниткоподібні, довгі, виставні, часто яскраво забарвлені.

 
Плоди — дрібні, стиснуті з боків орешки з 2 перетинчастими крильцями та з 2 засохлими ривцями на верхівці. Плодоносить щорічно з 10 років, у насадженнях із 20-25. Плодоносить з липня та до кінця осені (залежно від погоди). Насіння розсіюється восени та взимку. Вага 1000 насіння — 0,17—0,22 г.

 
Зона морозостійкості: 3b (-30°C)
поради щодо догляду
Розташування: дуже світлолюбство. Віддаєте перевагу помірно вологому та не сильно щільному ґрунту. Росте на будь-якому ґрунті, крім вапняних. Віддають перевагу зволожені, пухкі, слабокислі, гумусні ґрунти.
Посадка: Посадку проводять восени або навесні, можлива також посадка взимку з промороженим комом. Посадкова суміш: садова земля, пісок, перегній і торф у співвідношенні 2:1:1. Навесні в посадкову яму додають комплексне добриво (150-200 г), а восени використовують фосфорно-калійні добрива. Під час саджання полив об'ємний, а також у  наступні 3-4 дні. Після поливу ґрунт навколо дерева спалахує на глибину не більш ніж 3 см.
Догляд: у посушливі періоди потребує додаткового поливання — 1 відро/1 кв.м проєкції крони. На початку весни та літа необхідно підгодовувати рослини азотовмісним добривом (на 1 відро води: 1 кг коров'яку, 10 г сечовини, 20 г аміакової селітри). Осінню підгодовують нітроамофоскою або Кемірой універсальною.
Обрізання: Профілактичний і формувальний обріз проводиться ранньою весною, до початку сокосування. Дає рясне порося від пня.
Хвороби та шкідники: гриб "чага" (Inonotus obliquus (Pers.) Pilat.), майські жуки та їхні личинки, жуки-трубковерти.
Розміщення:  добре розмножується насінням. Навесні насіння потребує стратифікації (2 місяці від 0+5 °C). Осіння без стратифікації. Під час зберігання досхочу насіння помітно скорочується. Добре розмножується самосівом. Чернкуванням практично не розмножується (приживаність до 10%).
Використання:  пригнічує, діє на сусідні дерева. Добре сусідить із молодими ялинками та шипшиною. У ландшафтному дизайні використовується в одиничних посадках на газоні, а також  у змішаних групах, для створення алей уздовж доріг, гай або захисних куліс, у великих парках, біля водойм, у маленьких садах.