Піраканта яскраво-червона. Саджанці в контейнерах Д12.

Піраанта. Саджанці в контейнерах Д12.  

Піраканта — багаторічний вічнозелений чагарник із довгими шипами. Навесні рослина суцільна, покрита біло-кремовими запашними квітами, а восени та взимку — блискучими ягодами,   жовтою кольору. Піраканта невимоглива в догляді та чудово піддається вирощуванню у відкритому ґрунті в регіонах з м'яким кліматом, а в холодніших зонах — як ггоршечна  рослина або бонсаї

Листя піраканти вузько- або широкоовальне, вічнозелене, темно-зеленого кольору, до 5 см завдовжки. Гілки піраканти покриті нечастими, але довгими (до 2,5 см) і досить гострими шипами. Квітки піраанти дрібні, запашні, зібрані в щиткові суцвіття. Цвітіння піраганти відбувається на початку літа та буває таким рясним, що квітки (а згодом і ягоди) можуть повністю приховувати листя рослини. Ягоди піраканти (в ботанічному сенсі — плоди насіннявих) набувають яскравого забарвлення на початку осені та зберігаються на дорослих масово плодоносних чагарниках до кінця зими, поки останні з них не з'їдять птиці. Для людей ягоди піраанти мало їстівні через свій гіркоти, хоча й не отруйні.

Піраканта належить до родини ртрояндових (Rosaceae) і підсімейства яблуневих (Maleae). Батьківщина піраканти — юпівденна Європа, південно-східна Азія, Китай, Тайвань, Гімалаї. У природі окремі дорослі екземпляри піраканти досягають 6 метрів заввишки та завширшки. За свої довгі шипи та яскраві ягоди піраканта дістала чудову назву Firethorn — вогненний шип в англійській мові. Пірасанта — полігамна рослина, тому однієї рослини цілком досить для утворення ягід.