Часопис Розсадника декоративних культур Мирослава Гуменюка, за грудень 2025 року.
1.12.2025.
Зима…
Написав що варто робити сьогодні. Й так по тому писаному потихеньку, помаленьку, йду крок за кроком.
Кухня не відпускає з ранку на двір. Бо їсти вже немає що.
Овочі з грибами, м’ясом птиці, й беконом, в кислому молоці, й олії. Приготував. Перша дегустація показала, що вгадав з пропорціями. То й добре. Не люблю помилятись.
ДТЧ. Домашній трав’яний чай з хеномелисом запарив. Відразу 4 чашки. Щоб на зараз, й на потім було що попити.
Щось з сайтом Енери. На сайт пускає. В кабінет, ні. А без того я не взнаю розклад відключень електрики в Конюшівці на сьогодні. Тому відразу й собаці з котами їсти зварив.
Й ще є електрика. То я часопис за вчора вписав на сайти.
Посилторг? Уууу. Зовсім куцо. Та одненьке замовлення з ночі мав підтвердити. Та поговорити з покупцем відразу не вдалось. Лише з обіду. Вже вечір, а про оплату ні гу-гу.
Пляшки 1.5 літрові ПЕТ порізані застосувати в організаціїї вкорінення відводків. Розніс, розставив спочатку циліндричні їх частини по фундуку. Потім конічні частини по смородині золотистій.
Нову порцію ПЕТ 1.5 л пляшок порізати для того ж. А давай! Порізав. Й знову розніс, розставив. Правда натхненя землею їх засипати сьогодні не було. З ночі, й чи не весь день накрапав неспішний дощик. Тож звідки тому натхненю може взятись в таку погоду в землі долубатися.
Попіл розносити в якості осіннього підживлння маточних дерев. Аж на 3 відрі мене хватило. Та пункт в плані робіт на день такий був. То я й відмітися. Носив? Носив!
Щось почати ділити й розсаджувати в контейнери в котельні. Спробую хосту Анна.
Вона є в маточниках в достатній кількості. А в контейнерах 0.5л закінчилась давно. Наділив. Розсадив 3 ящики по 15 контейнерів пів літрових. Це для початку.
Фото в каталог. Відзняв.
Ще одне фото зробив з відмитого саджанця хости Голден тіара з 0.5 контейнера. Первіряю сам себе. Одна пані після отримання своєї посилки почала мене чмурити. Спочатку, «чому без листя»? «На вашому місці я би вислала все заново у пристойному вигляді».Тупий розвод. Пишу інтернет шахрайці: «Вітаю. Не варто хвилюватися. Рослини в чудовому стані, як на цю пору року. Розсаджуйте за призначенням. Й десь так до кінця травня ви самі зрозумієте, що марно турбувалися. Все добре.» Не пройшло в неї з листям. Тоді взялася з іншого боку. «Якщо хоста без коріння це чудово, то наша співпраця завершилася.» Кого ти розвести хотіла?!! Звісно, що завершилася. Але питання повисло в повітрі. Хоча я сам собі вірю. Своїй кваліфікації. Екземпляри брав з квітоносами, та з окремими корінчиками, що пробивались в прорізях контейнера. + пальцем намацуував в ґрунті контейнера бруньку центральну. Все було ок! Але… Тому взяв для контролю ситуації сусідній екземпляр. Відмив. Ось такі в мене хости Голден тіара 0.5л «без коріння».
Хто з читачів також рахує, що це гімно собаче, а не високояксний товар, як я рахую, за ціною за 39 гривень, вже прямо з цього моменту вимикайте свій гаджет, й пріть на базар по такі, як вам більш підходять. Кращого не буде. А я сам себе заспокоїв. Я знаю що роблю. Навіть, як навпомацки, коли мої хости вже без листя.
Ввечері за підключення електрики обдивився в Інтернеті. Та на більше натхнення не знайшлось. Взавтра. Вже все взавтра.
3.12.2025.
План. Спочатку це був лише мій план.
Кухня. Овочі з грибами, м’ясом домашньої птиці, та беконом.
Соус сливово томатний з часником, й спеціями до того.
Домашній травяний чай.
Собаці з котами поїсти.
Збираю врожай. Сьогодні це про топінамбур.
Відмив з одного 12 літрового відра врожай топінамбуру.
З моєї експерементальної заливної овочевої грядки. Результат скромний. Вмістився на дні 12 літрового відра.
Мав досвід з ґрунту, з однго куща, брати врожай по 15 літровому відру. А тут… Та тому є причини. Однозначно для такої рослини об’єм 12 літрового відра є замалий. Осмокот 2 – 3 міячний застосвовував. Скоріше 2х. Адже топінамбур наріс гарно. Й для цього їсти потрібно було також гарно. От він те добриво відразу й зїв за тих 2 місяці, що лише розпочав наростати вверх. А далі впроголодь… За літо недоливав його бувало декілька разів. Що аж листя опускалось. А це ще додатковий мінус по врожаю. Та все одно я задоволений тим що отримав.
Продегустував його в моно салаті. Лише топінамбу. Ну, цибулі небагато для гостроти вражень додав хіба що, олія конопляна, яблучний оцет. Йодована сіль. З смачним чорним хлібом. Заєте? А може бути! Доволі смачно. Корисно, ще й як до тогож. Й для організму. Й для гамнця. Вже з голоду не помреш. Коли топінамбур просте десь на краю ділянки. Такий собі «вічний хліб» варто мати в себе в городі. Однозначно!
До речі, зимує топінамбур чудово в ґрунті. Його морози не турбують а ні скільки.Тож весь врожай збирати з осені не варто. Меньшими будуть витрати на зберігання. По необхідності. Аж до проростання бульб. Що не спішать проростати з першим весняним теплом. Як, наприклад, та ж черемша. Що в мене росте на окремих грядках під ведмежим горіхом. До речі, ще один, таий собі «вічний хліб». Та то окрема тема.
Хто хоче собі завести в своєму натуральному домашньому господарстві цей «вічний хліб», заглянье в каталог. Стандарт контейнера 0.5л по 39 гривень. В перерахунку на ті гроші, з яких я ропочинав свій посилторг, це десь, як тодішніх 10 копійок. Рахуйте, задарма. Й таке щастя?!! Для старту більш ніж достатньо виявляється лише «10 копійок». А загляньте в меню, хоч якого ресторану, скільки сьогодні коштує в них порція свіжого овочевого салату, для порівняння з моєю пропозицією. Й чи ще може знайдете в когось в меню салат з топінамбуру… Ну це я вже приколююсь. Набиваючи тим собі власну значущість. Хвалько та задавака. Бо маю чим.
Комплектуються оплачені замовлення. Упаковка. А чого очікувати? Як вони вже оплочені. Схоже, що сьогодні зростеться попутня їх відправка. Тот нехай й поїдуть на сьогодні оплачені замовленя разом з тією поїздкою.
Таки, так. Виникла нагода зїздити в Турбів. То й посилки разом поїхали. З погляду на загальну економіку домогосподаства це зле. Забагато транспортних витрат. Таких сьогодні не дешевих. Гроші на вітер. Та покупці зрадіють, що так оперативно отримають свої замовлення. Що переважає? Філософське собі задаю запитання. Бо вже є, як є.
Й дійсно, один пан лише вчора оплатив. А сьогодні вже нервує. «Скажіть, чи можна надіятись на відправку саджанців і коли.
Вірю в Вашу доброчесність». А от остання фраза, то вже погано замаскована образа. Яку я прочитав, як, НЕ ДУЖЕ Й ВІРЮ. Та надіюсь на якесь випадкове диво. Неприємно таке про себе читати. Я то його заспокоїв. Бо вже посилка його поїхала сьогодні. А якби все склалося, як в умовах всім написав, за 7 днів… То таки й обманув би пана. Та в іншому. Придумав би причину, чому повертаю гроші. Й на тому б й було все. Й зараз. Й назавжди. Якось думайте, що пишите.
Котельня. Відпрацювала. Тепло.
В теплій котельні не перестаю розширювати майбутній асортимент каталогу. Поділив ще деяку кількість хости сорту Анна. Розсадив в контейнери 0.5л. Підписав всі наділені нею ящики чорним маркером на білих пластиковий бірках.
Землю для відводків. Мав накопувати з дна висохлого ставка. Та розносити відром по відповідним локаціям. Ні. Не вписався сьогодні з цією, доволі важливою роботою, в часові межі світлої пори дня. Чому? А лишній час був потрачений мною на комплектацію замовлень. Конкурують між собою за мій час Розсадик, й посилторг. Ось чому.
Посилторг? А щось тихо. Може пізно ввечері мене засипить новими замовленнями. Та з ранку, й на проязі дня просто стерильно. Аж дивуюсь. Така чудова погода ще щось встигнути змінити на краще в своєму осінньому саду. За таких цікавих умов в каталозі, як в мене. Ну, діло хазяйське.
Зміни в каталозі. Сьогодні зі знаком мінус. Видаляю продане.
Воду з ями зливної викачував з користю. Під великі дерева. Щедро. Не завадить. В ґрунті запас вологи ще далеко не оптимальний. Й це вже робив з фонариком на лобі. Й не до дна. Не стало електрики раніше, ніж встиг впоратись.
Полити лимони в контейнерах 5 літрів на веранді. Полив. Кажуть, що задоволені моїм доглядом вчасним. Й я радий, що їм добре.
Збирати врожай яблучок з декоративної штамбової плакучої червоноплідної яблуні. Нарвав 5ти літрове відеречко. Ще є, й є. Вродило добре. А в кожному яблучку насінинки. Тож варто користуватись такою щасливою нагодою. Не профукати. Бо рік на рік не приходиться.
№№ ТТНок маю всім сповістити. Сповістив. Зустрічайте. Нова пошта по довго не возить.
Ні, таки не стирильно сьогодні з полсилторгом. Хоч одне дрібненьке замовленя, та було. Й ще не опівночі. Оптиміст!
4.12.2025.
План того, що варто зробити було б сьогодні для себе написав.
Обхід першим ділом зробив. Обдивився.
Хости в 0.5л контейнерах в ящиках на грядку, в те що зветься теплиця №2 первіз садовою тачкою.
Звортнім рейсом привіз поближче до посадочного місця ящики з покійниками. Джерело нової посадочної землі.
Землю для відводків копати, носити, розсипати по застосунках для отримання відводків. Як запланував. Так й робив. В 2 заходи. А довго перший раз не зміг. Зашпари в пальці були зайшли.
Грітись втікав до котельні з хостами. Ще деяку кільткість їх поділив. Розсадив в контейнери об’ємом 0,5 л.
Потеребив пару ящиків з покійниками. Маю посадочну землю.
Кудись посадити на маточник виноград Вічі. Знайшов куди. Один екземпляр посадив під стіну сховища. Й ще 2 екземпляри посадив під 2 медвежі горіхи. Виправляю свою помилку. Не зміг я ефективно вести культуру винограду Вічі в 12 літрових контейнерах за тепрішнього клімату.
А культура цікава садівничій спільноті. Тож варто докласти зусиль, щоб відновити його в каталозі в різних варіантах. На всякий бюджет.
Посилорг видав скромний результат на сьогодні. Та й його відпрацював. Нові замовлення обробив. А ж до отримання оплати. То чого очікувати? Вперід! Ті замовленя вже й поїхали. А ті, що більше 3х днів були без руху, намагаюсь позбутися. Спроба поговорити з автором. Ні? Далі попердження письмове про мою увагу. Далі відміна. Все. Тепер мене про них голова не болить. Що хочте, те й робіть.
Котельня гарно відпрацювала. Як на мене, аж занадто. В бойлері окріп.
Мало зробив роботи я сьогодні. Десь через те, що на протязі дня пускався дощик. Десь на психіку тиснув короткий світловий день з щільним шаром хмар на небі. Що й в день було як в сутінки. От мій мелатонін вочевидь формував саме такий робочий настрій. А може просто вбігвася за останні дні, й мав відпочити. 65 років вже давно минуло. А я вертольотом ще хочу літати. Ну! Ну! Політай.
Ні. Сьогодні хочу взнати новини. Де там! Одні пустобрехи. Таке мелять, ніби з глузду зїхали. А ще кажуть, що цензура, це велике зло. Велике зло, що її немає. Мінімум має існувати професійна цензура. Не допускати інвалідів в ефір. В кулінарії, наприклад, підмішувати в страви гімно, за ради отримання повновагових порцій, це буде явний відвертий злочин. А мене годувати інформаційним гімном, то «нічого страшного». Їж, й не обляпайся.
Тоді якесь кіно подивлюсь… Дивлюсь, дивлюсь, чую будять.
Кухня. Експерементував з салатами. Просто з топінамбура. А вже не цікаво. Топінамбур, яблуко, морква, цибуля, варене яйше, олія соняхова не рафінована, оцет яблучний. Ну, то так навть цікавіще. Не мало важливо якою терткою все подрібнюю. Я, для корейської моркви беру тертку. Й мені це сподобалось. Форма подрібнених тут овочів має значення.
Домашній трав'яний чай. З висущеним на ньому соком ягід. Чергову банку з ним розпочав. Гарна задумка. Це скільки я вже грошей зекономив? В сій час цілі імперії тримались на тих чаях, та кавах. Чайні кліпери... А обломалось, в окремо взятій Конюшівці вам.
Собачці не забув зварити поїсти. Кості. Крупа ячмінна, Вісянка з висушеним на ній соком ягід. Через ту олію. Якою змащував решітку сушарки. Просменрділа меть мені мою геніальну задумку прогірклою на повітрі олією. Нічого. Тепер от знатиму. Так не можна робити. Зате Граф в виграші, ще й якому. Моя професія, перетворювати негатив в позитив.
5.12.2025.
В розмірковуваннях, понаписував собі, що сьогодні варто зробити.
Саме перше, це кухня. Адже маю якісно хачуватись. Сьогодні з ранку приготував собі овочі з грибами, куркою, беконом.
Щоб смакувало ліпше, ще й соус сливово томатний з часником, й спеціями. То воно й смакувало. Дуже навіть непоганий сніданок мав.
Сирно абрикосовий десерт з зернами гарбуза, кунжуту, чіа. З виівковою булочкою. До домашнього трав’яного чаю з хеномелисом. Свіжозапареного. Це в якості перекусу.
Ще одним перекусом потім була жменька волоських горіхів.
Обхід. Далі обхід. Та гуляв садовою доріжкою не довго.
Взявся накопувати в ложі висохлого ставка той мул, що там зібрався за роки існування ставка. Й носив його відром до куща фундука. Й засипв в застосунки з ПЕТ пляшок мною нарізані, для отримання вкорінених відводків.
Потім ще притрушую тирсою. За ради підтримання достатньої вологості в зоні утворення коренів.
Це така моя нова ідея, як наздогнати впущене минулого літа. Мені варто було присипати землею нижню частину всіх пагонів, що утворилися на відводках. Та я цей момент пропустив. Було що робити, й без того. Ну а тепер от так. Але хто зає? Де знайдеш, а не загубиш.
Хости свіжепосаджені в сховище сховав. Експерементую. Перші 4 ящики зимуватимуть під відкритим небом. Ці, в сховищі. Побачу де краще перезимують свіжі посадки. З того й робитиму висновки на майбутнє.
Котельня, щось розсаджувати. Ні. Не сьогодні. Часу на те не хватило. Лише котел піролізний попрацював гарно. Тепло.
Правити каталог. В план вписав. Та до того руки не дійшли.
Обробляти плоди хеномелису. Обробив, той, що був помитий. Насіння дістав. М’якоть порізав кражальцями й заморозив. Буде що в чай добавляти мені. Геть нікудишні обрізки підуть в компост. Все в користь.
Обробляти яблучка з декоративної плакучої червоноплідної яблуні на штамбі. З метою отримати з них насіння. Мав сьогодні. Й роботи там не так аж багато. Та й сьогодні не зробив. День пробігав. А вже ввечері не хотів. Дещо втомився.
Обрізка плодового саду. Обрізав одну яблуньку. Знизив крону. Нарізані гілляки відніс поближче до подрібнювача гілок АРТАЛ 80 Б.Д. Буде йому робота.
Щось занести на зимування в сховище. Клематис? Ні. Там місце не прибране. То я розпочав його прибирати. Та моя спина сказала, що й однієї дошки з прогнившого стелажа на сьогодні досить буде винести поближче до дров.
Тексти табличок робити. Пройшовся по грядках в теплиці №2. Що є на тепер лише опорою для притінюючої сітки на літо. По факту відсутності табличок на новоселах, написав список назв.
В хаті, вже в теплі, переношу ці назви зі списка на заздалегідь нарізані кусочки паперу.
Порсилторг? З ранку, й на протязі дня не порадував нічим. Ввечері 2 замовлення. Одне пані зробила не читаючи умов. А коли я підказав головне правило. Без грошей я не посилаю. То «послала» мене. Діло хазяйське. Купиш там, де ризики неоплати включені в ціну. А це + 40% по галузі. Й щоб забезпечити ті 40% потрібно хоча б підняти ціну тоді на 60%. Якщо інших чинників немає, що вливають на кінцеву ціну. А дуже просто взнати. В тому ж Промі забийте в пошукову стрічку слова «Магнолія Суланжа, саджанці». Потім ввмкніть функцію сортування з найдешевших. Мої пропозиції там, це, 25 гривень, 39 гривень, й далі йдуть цифри ті що пропонують інші продавці. Чомусь мені здається там буде точно не на 60% дорожче наступна пропозиція. От чомусь мені так зається. Та перевірте. Ніхто ж руки вам не зв’язав. «Нас везуть, а ми не хочем». Сміші люди.
Але саме цікаве інше. Попросив самій позначити своє замовлення, як відхилене. Бо за умовами Прому, як то зроблю я, то лише з поганим відгуком про покупця. Й то саме по собі аж ніяких, аж таких страшних наслідків і не мало б. Якби я ті відгуки не зробив зручним для використання своїм робочим пожиттєвим чорним списком неблагонадійних покупців. От цей момент гірший вже. Бо раз в нього потрапивши, людина від тепер й завжди все буде купувати лише дорожче, десь. А не тут. Це щоб і в мене все не було дорожчим. Все має свою ціну… Й низькі ціни, також.
Ще одне замовлення, таке пізнє, що буду виходити на зв’язок з покупцем вже взавтра.
Собаці їсти вже варю з 6ти вечора, як знову вмкнули електрику. За дня весь час був чимось зайнятий. Остудив. Погодував. Тож, що так пізно, то лише добре для кращого його апетиту.
Ну, день прожив може й не самий рекордний. Та й не зовсім пустий. Ще один маленький крок до успіху. А зроблений крок, то це вже й не так мало. Весь шлях з тих кроків. Й навіть без одного далі нічого не буде. Пройти потрібно кожен.
Головне, щоб ми ту прокляту Підаруссію перемогли. Знищили. Крок за кроком. До повної Перемоги. А для цього кожен з нас щоденно має рухатись. Навіть в самому простому, буденному. Немає другорядних справ.
6.12.2025.
З самого раннього ранку ознайомився з графіком відімкнення електрики на сайті Енери. Опсс! А тут вже й рахунок за спожиту електрику мені виставили. То я відразу й оплатив. Благо, що на картковому рахунку портрібна сума вже зібралась на цей момент часу. Все! Нікому нічого не винен. Тут. Але не кругом. Десь, то я ще остаюсь винен. Працюю над тим, щоб погасити й ті борги.
Пишу план на сьогодні.
А він не складається. З якогось дива електрику відімкнули зовсім не за графіком. Тоді підлаштовуюсь під реальну дійсність. А що поробиш?
Сховище готувати під подальше переселення рослин, що навряд чи перезимують на дворі. Фонарик на лоба, й вперід! Виніс на дрова частину згнившого дерев’яного стелажа з дальньої кімнати. Чим звільнив місце для зимування ящиків з саджанцями, що погано зимують на дворі.
То як є вільне місце, розпочав його заповнювати. Малюю карту розміщення ящиків відразу.
Серед іншого зимувти пішла Буддлея Давида Вайт букет в контейнерах 0.5л.
Буддлея Вейєра Санголд в контейнерах 0.5л.
Очистити насіння з яблучок. Це вже пишу в котрий раз собі в план цю роботу. Очистив. Відмив. Стікають в сітчатому друшляку. Добре. Так навіть багатенько того насіння з 5ти літрового відеречка плодів вийло. Думав буде меньше. Врожайний рік.
Котельня. Хіба грівся, йдавав відпочити своїй спині, коли носив зі сховища втративший форму дерев’яни стелаж. Ну, й звісно й сьогодні котел відпрацював. Щоб було тепленько.
Посилторг. Нові замовлення підтвердив. Про умови, яким відповідають заявлені ціни, нагадав. Ще й кому потрібно надаю консультації. Оплати зафіксував. То це добре. Адже з оплатою рахунку за спожиту електрику було сумно на рахунку картковому зовсім. А я не люблю сумувати. Не моє це.
Приємна новина! В гості приїздила моя доця, Вікторія з внуком Макаром, та чоловіком Юрієм. Гостинців навезла. Поспілкувались.
Кухня. Собаці їсти зварив. Це в першу чергу.
Свіжі: помідори черрі, й огірки, з оліями з балончиків під тиском. З авокадо, й винограду. (Гостинець сьогоднішній). Сіль йодована. Оцет яблучний. До смачного окрайця хліба… Лаконічно. Та так непогано навіть підживився. Хто б міг подумати. Якась «трава».
Був на перекус й десертний салат. Батат, гарбуз, яблуко, морква, олія з балончика під тиском. Експерементую. Й в цей раз вдало. Вприкусочку з висівковою булочкою «мандрики».
Запарив домашній трав’яний чай з хеномелисом. Відразу роблю 4 чашки. Так мені потім зручніще.
Зварити яйця. Зварив маленьку каструльку курячих яєць. Це всі що були в холодильнику. Гарне доповнення, хоть будь до чого, в моїх кулінарних вивертах. Як вони є в цей час зварені. Тепер є.
Й на вечір ранішній графік відключень електрики був зломаний. Нам зараз важко. Розумію. Енергетики герої. Вони товорять інженерне диво.
Й як тільки знову подали електрику, я заметушився. Погодував песика. Ти думав, я про тебе вже забув? Не дочекаєшся.
Бігом на кухню. Щось маю приготувати поїсти на завтра. Хто зна, як там буде з графіком відключень?
Телятина з овочами? Нехай буде. А чому ні? Де з овочів, це: капуста, морква, цибуля. Гарбуз, яблуко, помідори, баклажани, кабачки, перець солодкий болгарський, зелень. В олії соняшниковій не рафінованій, воді, кислому молоці. Спеції додаю майже в кінці приготування. Щоб ефірні олії свої не розгубили зовсім за довгого кип’ятіння.
Все, на тих поличках в морозилці де я брав баклажани, й перці, пусто. От не помню, чи ще де вони там є може. А ні, то надалі почну споживати сушені баклажни й перці. Такими їх заготовив десь напеве й більше, ніж наморозив порційно. От й порівняю тоді, який спосіб зберігання на зиму більш пасує. Це якби не війна. А за ризиків остатися на довго без електрики з повними морозилками, то я й так скажу, сушити на зиму все необхідне, куди краще. Безпечніше. Та от ризикнув.
До основної страви приготував соус сливово томатний з часником. Спеції додав. Й пробую імпровізувати далі. Олія духм’яна соняхова, оцет яблучний, зерна льону. Шрот з амаранта, та чіа. Сіль йодована. В міру. Головне «не передати куті меду». Адже я себе знаю. Вже як пре, то пре. Блендер. Дегустація. Нууу. Не зіпсував, це точно. Але в повній мірі смак, й аромат соусу вже відкриється з основною стравою. Телятиною з овочами. Взавтра.
А вечеряю сирно абрикосовим десертом. Й тут мене потягнуло на експерименти. Десерт то сирно абрикосовий. Та… + олія гарбузова, зерна гарбуза, льону, кунжуту, чіа. Вимішав. Дав постояти. Визріти.
З домашнім травяним чаєм з хеномелисом, та висівковою булочкою дуже навіть непогано зайшло. Таки десерт. Й ненайнижчого гатунку. Скоріще навпаки. Висока кухня в окремо взятій Конюшівці сьогодні.
Заламінував таблички з назвами рослин, що потребують оперативної ідентифікації на грядках з висоти мого зросту. Кожен раз присідати, шукати пластикову дрібну бірку в ящику, то не технологічно. Ламіную звичайною праскою. Ламінатор мав фабричний. Та він вийшов з ладу вже давно. То я логічно помисливши, до от такого методу дійшов. Просто праска.
Та порізати заламіновані листи на окремі таблички не вається. При собі маю криві ножниці. Прямі в котельні. То вже взавтра.
Й все! Оце пишу вже знову без світла. Фонарик на лобі. Акумулятор в ноутбуці.
Мужні воїни наших героїчних збройних сил, дякую ВАМ за те, що дали можливість мені прожити цей день. Героям слава! Ворогам, смерть! Підаруссію маємо знищити! Й знищимо!
